Львівське писало. До історії писемної культури західноукраїнських земель княжої доби

Анотація

Проаналізовано рідкісну знахідку – найдавніше бронзове знаряддя для письма, віднайдене біля підніжжя Замкової Гори у Львові. Підкреслено, що традиція викорис- тання таких знарядь для навчання пись- ма та коротких записів тягнеться ще з античних часів, коли їх називали “stylоs” або “stylus”. У писемних джерелах Старокиївської держави за такими виробами за- кріпилась назва “писало”. Вони мали вигляд загостреного з одного боку стержня, який завершувався плоскою лопаточкою на другому кінці. Гострим кінцем знарядь продряпували написи на покритій воском дощечці, березовій корі (бересті), глині, штукатурці чи навіть свинцевій табличці. Лопаточкою виправляли або зовсім загладжували написане. Львівське писало виділено в окремий тип за наявністю хрестоподібного прорізу на ло- паточці. Аналогічні знахідки виявлено в 10 місцевостях, до того ж їх картографування виразно показало концентрацію таких писал на території Галицько-Волинського князівства у ХІІ–ХІІІ ст.

Висловлено версію про можливе виготовлення писал з хрестоподібним прорізом) на лопаточці у давньому Галичі, де відомі такі знаряддя, а також зафіксовано найбільшу кількість залізних і бронзових писал різних типів та форми для їх виготовлення. Констатовано, що львівське писало і віднайдені у розташованому неподалік Зве- нигороді берестяні грамоти, велика кількість знарядь для письма і артефактів з кириличними написами, а також імовірність існування шкіл грамоти у містах, про які маємо згадки у писемних джерелах, показують, що писемність і грамотність були властивими не тільки елітарній частині суспільства, а й багатьом представникам “мовчазної більшості” міського населення, серед якої бралися за науку грамоти також тогочасні школярі.