«Riuzen» та «Polen» у Дітріхівському циклі німецького героїчного епосу XIII–XIV cтоліть

Анотація

Проаналізовано образи руських і польських воїнів у німецькому серед-ньовічному епосі та поемах Дітріхівського циклу. Вказано, що знання про народи тогочасної Східної Європи у літературних пам’ятках поширювалися поступово. Зазначено, що у найстаріших зразках, зокрема «Пісні про Нібелунгів», рівнозначно згадані польські воїни та представники руської еліти, однак зі зростанням сили польських князівств у творах початку – першої половини XIII ст. поступово домінують саме уявлення про силу польського рицарства. Стверджено, що це позначилося на появі в епічній поезії про пригоди Дітріха з Берна дійових осіб – герцогів Горнбоґе та Германа (останнього ідентифікують як князя Владислава І Германа), що мали виразну польську ідентифікацію. Зауважено, що хоча особливих прикмет у літературній традиції щодо них не збереглося, деякі записи все ж вказують на знайомство зі звичаями нобілітету тогочасного східноєвропейського регіону. Натомість продемонстровано, що вже наприкінці XIII ст. ситуація сто-совно Русі зазнала змін. На прикладі поеми «Трояндовий сад» показано рів-нозначність між європейськими героями-рицарями (без згадок про поляків), на фоні яких відзначено також уміння та майстерність Гартунга (Гартніта, Герніта), руського короля. Доведено, що наприкінці століття Русь посіла по-важніше місце серед літературних героїв. Констатовано, що хоча визначити історичність цього володаря неможливо, просте порівняння титулів вказує, що Гартунг (Гартніт, Гертніт) був королем, тоді як у польських землях прави-ли князі.

На основі аналізу поетичних текстів спостережено, що поляки, угорці, волохи не знали, що таке рицарські турніри. З’ясовано, що стосовно руських воїнів існувало упереджене ставлення, як до відвертих ворогів, проте у по-емах другої половини XIII ст. ці необ’єктивні оцінки змінилися. Виснувано, що король Гартунг – активний учасник рицарського турніру, а його світогляд повністю відповідає ідеалам епохи. Зроблено припущення, що така ситуація сформувалася внаслідок політики галицько-волинських Романовичів, які мали активні династичні зв’язки з європейськими володарями та брали активну участь у тогочасній політичній боротьбі.